Сьогодні ми спобували замислитися над цими запитаннями і зробити себе і світ хоч на краплину добріше та толерантніше.
Наше завдання в тому полягало, щоб задуматися, якими ми є сьогодні, чи завжди чинимо так, як підказує нам серце?
Кажуть, що якщо в людині є доброта, чуйність, значить, вона, як Людина, відбувся.
Людина, яка робить іншим добро, вміє співпереживати, відчуває себе щасливим, а себелюбець, егоїст - нещасливий.
Міркували ми і про те, чи варто очікувати похвали, здійснюючи добрі справи. І прийшли до висновку, що, роблячи добро, ніколи не треба чекати подяки, адже усвідомлення зробленого добра - це вже нагорода для людини.
